дверник — Словник української мови Грінченка

дверник — -а, ч., діал. Швейцар. Великий тлумачний словник сучасної мови
дверник — две́рник будинковий сторож та двірник (за плату відчиняв браму мешканцям, які ввечері поверталися пізніше встановленого часу)(ст): Всі поїхали, всі мене лишили, якби не та сусідка-полька і цей комічний дверник, паляч у кітлах Яцек... Лексикон львівський: поважно і на жарт
дверник — ДВЕ́РНИК, а, ч., діал. Швейцар. Двоє дверників охороняли залізні ворота, які зараз були відчинені (Панч, III, 1956, 175). Словник української мови в 11 томах