Значення в інших словниках
-
дворняга —
дворня́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
дворняга —
-и, ч. і ж., розм. Непородний дворовий собака.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дворняга —
ДВОРНЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Непородний дворовий собака. В цих клітках сиділи собаки, переважно звичайні кудлаті дворняги (Собко, Стадіон, 1954, 76); Чорний бровастий дворняга, скаженіючи, рветься на цепу (Цюпа, Назустріч ., 1958, 218).
Словник української мови в 11 томах