Великий тлумачний словник сучасної мови

дворняга

дворня́га

-и, ч. і ж., розм.

Непородний дворовий собака.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. дворняга — дворня́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. дворняга — ДВОРНЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Непородний дворовий собака. В цих клітках сиділи собаки, переважно звичайні кудлаті дворняги (Собко, Стадіон, 1954, 76); Чорний бровастий дворняга, скаженіючи, рветься на цепу (Цюпа, Назустріч ., 1958, 218).  Словник української мови в 11 томах
  3. дворняга — Дворняга, -ги ж. Дворовая собака.  Словник української мови Грінченка