дворняга

ДВОРНЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Непородний дворовий собака.

В цих клітках сиділи собаки, переважно звичайні кудлаті дворняги (Собко, Стадіон, 1954, 76);

Чорний бровастий дворняга, скаженіючи, рветься на цепу (Цюпа, Назустріч ., 1958, 218).

Значення в інших словниках

1. дворняга — дворня́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. дворняга — -и, ч. і ж., розм. Непородний дворовий собака.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дворняга — Дворняга, -ги ж. Дворовая собака.  Словник української мови Грінченка