1. Словник української мови в 11 томах

дворняга

ДВОРНЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Непородний дворовий собака.

В цих клітках сиділи собаки, переважно звичайні кудлаті дворняги (Собко, Стадіон, 1954, 76);

Чорний бровастий дворняга, скаженіючи, рветься на цепу (Цюпа, Назустріч ., 1958, 218).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дворняга — дворня́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дворняга — -и, ч. і ж., розм. Непородний дворовий собака. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дворняга — Дворняга, -ги ж. Дворовая собака. Словник української мови Грінченка