дворняжка

ДВОРНЯ́ЖКА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що дворня́га.

— А дворняжка і з грамотою хортом не стане, — презирливо вкинув Калиновський (Тулуб, Людолови, II, 1957, 218);

*У порівн. На лаборанток він дивився, як мисливець на дворняжку: хоч лусни, мовляв, а ні лягавого пса, ні гончака з тебе не вийде (Шовк., Інженери, 1956, 42).