дворняга
дворня́га
-и, ч. і ж., розм.
Непородний дворовий собака.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дворняга — дворня́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- дворняга — ДВОРНЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Непородний дворовий собака. В цих клітках сиділи собаки, переважно звичайні кудлаті дворняги (Собко, Стадіон, 1954, 76); Чорний бровастий дворняга, скаженіючи, рветься на цепу (Цюпа, Назустріч ., 1958, 218). Словник української мови в 11 томах
- дворняга — Дворняга, -ги ж. Дворовая собака. Словник української мови Грінченка