двоїти
Двоїти, двою, двоїш
гл.
1) Двоить.
2) Дѣлать или говорить одинъ разъ такъ, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз инак: він сам двоїть. Екатер. у.
Словник української мови ГрінченкаДвоїти, двою, двоїш
гл.
1) Двоить.
2) Дѣлать или говорить одинъ разъ такъ, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз инак: він сам двоїть. Екатер. у.
Словник української мови Грінченка