Значення в інших словниках
-
денник —
де́нник іменник чоловічого роду щоденник діал. денни́к іменник чоловічого роду стійло
Орфографічний словник української мови
-
денник —
I денн`ик-а, ч. Відгороджене місце в стайні для одного коня. II д`енник-а, ч., зах. Щоденник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
денник —
де́нник 1. періодичне видання; газета (ст)||дневник 2. зошит для запису щоденних подій; щоденник (ст): Але сам бачиш, що є справи, про які не можна з ніким говорити, хіба в деннику записати (Вільде)||денничок, дневник
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
денник —
ЩОДЕ́ННИК (щоденні записи індивідуального або службового характеру про події, факти; зошит або книжка для таких записів), ДЕ́ННИК зах. Юхим, шкільний сторож, пішов вечеряти додому, і мені одному скучно. Сідаю — пишу свій щоденник (С.
Словник синонімів української мови
-
денник —
Де́нник, -ка, -кові; де́нники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
денник —
ДЕ́ННИК, а, ч., зах. Щоденник. — Я запишу в денник, що був у вас (Коб., III, 1956, 49); Став порядкувати [учитель] свої денники (Ков., Світ.., 1960, 101). ДЕННИ́К, а́, ч. Відгороджене місце в стайні для одного коня.
Словник української мови в 11 томах