денник

I денн`ик-а, ч.

Відгороджене місце в стайні для одного коня.

II д`енник-а, ч., зах.

Щоденник.

Значення в інших словниках

1. денник — де́нник іменник чоловічого роду щоденник діал. денни́к іменник чоловічого роду стійло  Орфографічний словник української мови
2. денник — де́нник 1. періодичне видання; газета (ст)||дневник 2. зошит для запису щоденних подій; щоденник (ст): Але сам бачиш, що є справи, про які не можна з ніким говорити, хіба в деннику записати (Вільде)||денничок, дневник  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. денник — ЩОДЕ́ННИК (щоденні записи індивідуального або службового характеру про події, факти; зошит або книжка для таких записів), ДЕ́ННИК зах. Юхим, шкільний сторож, пішов вечеряти додому, і мені одному скучно. Сідаю — пишу свій щоденник (С.  Словник синонімів української мови
4. денник — Де́нник, -ка, -кові; де́нники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. денник — ДЕ́ННИК, а, ч., зах. Щоденник. — Я запишу в денник, що був у вас (Коб., III, 1956, 49); Став порядкувати [учитель] свої денники (Ков., Світ.., 1960, 101). ДЕННИ́К, а́, ч. Відгороджене місце в стайні для одного коня.  Словник української мови в 11 томах
6. денник — Денник, -ка м. Дневникъ.  Словник української мови Грінченка