денник
ДЕ́ННИК, а, ч., зах. Щоденник.
— Я запишу в денник, що був у вас (Коб., III, 1956, 49);
Став порядкувати [учитель] свої денники (Ков., Світ.., 1960, 101).
ДЕННИ́К, а́, ч. Відгороджене місце в стайні для одного коня.
Хай не мучиться молодняк по стайнях, по денниках, хай бігає, вигулюється (Вишня, II, 1956, 59);
— А ось тут у нас дволіточки, — говорив він, заходячи до сусіднього денника, в якому стояла породиста кобилка (Шиян, Гроза.., 1956, 746).
Словник української мови (СУМ-11)