дзвінок
Дзвінок, -нка
м.
1) Колокольчикъ, звонокъ. Греб. 361. Сама як схопить дзвінок — по всіх покоях дзінь-дзінь. МВ. І. 14.
2) мн. дзвонки. раст. Convolvulus sepium. ЗЮЗО. I. 119.
3) Названіе рослаго красиваго веселаго вола. КС. 1898. VII. 46.
4) = дзвенкач. Вх. Пч. II. 10. ум. дзвіночок.
Словник української мови Грінченка