диктура

Диктура, -ри

ж.

1) Диктовка. Прокаже в диктуру дещицю. Ном. Од видавця І.

2) Вата, положенная въ чернильницу, чтобы не разливались чернила. Чорнила просить. Навіть «диктурою» не відмовишся. Щоб не розливалось чорнило, дітвора напиха бавовни в каламар і вже робить пером, що видушить, наче б і вмочив. Отсе й єсть «диктура». Св. Л. 164.

Значення в інших словниках

1. диктура — -и, ж., діал. Те саме, що диктування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. диктура — Дикту́ра, -ри, -рі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)