довговусий —
Довгову́сий, -са, -се
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
довговусий —
ДОВГОВУ́СИЙ, а, е. З довгими вусами, вусиками. Довговусі степовики, що постачали із Кишлави городину, стояли біля своїх високих маж і лінькувато торгувалися з перекупками за дині (Панч, І, 1956, 63); Гнеться й блищить, мов шабля, довговусий ячмінь (Коцюб., II, 1955, 231).
Словник української мови в 11 томах