довговік Довговік, -ка м. Долговѣчный, многолѣтній. Дуб-довговік. Ном. стр. 292, № 59. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках довговік — -у, ч. Період часу, який триває, існує або здатний існувати протягом багатьох років. Великий тлумачний словник сучасної мови довговік — див. старий Словник синонімів Вусика