доньчин

Доньчин, -на, -не

Принадлежащій дочери.

Значення в інших словниках

1. доньчин — до́ньчин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. доньчин — -а, -е. Прикм. до донька. || Належний доньці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доньчин — До́ньчин, -на, -не; -чині, -них  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. доньчин — ДО́НЬЧИН, а, е. Прикм. до до́нька. — Натанцювалася? — запитала пані, оправляючи на доньчиній голівці волосся, що звісилося на чоло (Л. Янов., І, 1959, 129); Штефан деякий час думає над доньчиними словами (Гончар, Південь, 1951, 59); // Належний доньці.  Словник української мови в 11 томах