думний
Думний, -а, -е
1) Задумчивый, мыслящій. І думнеє чоло похмарніло. Шевч. (1883) 127.
2) Гордый. Чого ж ти така думна? Чого ти погорджаєш поповичами? Св. Л. 124.
Словник української мови ГрінченкаДумний, -а, -е
1) Задумчивый, мыслящій. І думнеє чоло похмарніло. Шевч. (1883) 127.
2) Гордый. Чого ж ти така думна? Чого ти погорджаєш поповичами? Св. Л. 124.
Словник української мови Грінченка