дядинин

Дядинин, -на, -не

Принадлежащій дядині. Г. Барв. 87.

Значення в інших словниках

1. дядинин — дя́динин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дядинин — -а, -е. Належний дядині. Дядинина хустка. || Прикм. до дядина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дядинин — ДЯ́ДИНИН, а, е. Належний дядині. Дядинина хустка; // Прикм. до дя́дина. Нитка в прядці йшла нерівна, у мотках робилися помилки, і дядинина лайка не стихала (Ю. Янов., І, 1959, 33).  Словник української мови в 11 томах