дядинин

ДЯ́ДИНИН, а, е. Належний дядині.

Дядинина хустка;

// Прикм. до дя́дина.

Нитка в прядці йшла нерівна, у мотках робилися помилки, і дядинина лайка не стихала (Ю. Янов., І, 1959, 33).

Значення в інших словниках

1. дядинин — дя́динин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дядинин — -а, -е. Належний дядині. Дядинина хустка. || Прикм. до дядина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дядинин — Дядинин, -на, -не Принадлежащій дядині. Г. Барв. 87.  Словник української мови Грінченка