дідуган
Дідуга, -ги, дідуган, -на
м. ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. н. п. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса. Рудч. Ск. II. 79.
Словник української мови Грінченка