Значення в інших словниках
-
дідуган —
дідуга́н іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
дідуган —
див. дід
Словник синонімів Вусика
-
дідуган —
ДІДУГА́Н, а, ч. Збільш. до дід 2. — А се сліпенький дід (хазяйка показала на столітнього дідугана, що сидів на покуті, схиливши бідолашну свою голову на груди) (Стор., І, 1957, 79); Вийшов і сам хазяїн. Здоровенний вусатий дідуган (Є. Кравч., Квіти..
Словник української мови в 11 томах
-
дідуган —
Дідуга, -ги, дідуган, -на м. ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. н. п. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса. Рудч. Ск. II. 79.
Словник української мови Грінченка