1. Словник української мови Грінченка

дідуган

Дідуга, -ги, дідуган, -на

м. ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. н. п. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса. Рудч. Ск. II. 79.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дідуган — дідуга́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дідуган — див. дідуга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дідуган — див. дід Словник синонімів Вусика
  4. дідуган — ДІДУГА́Н, а, ч. Збільш. до дід 2. — А се сліпенький дід (хазяйка показала на столітнього дідугана, що сидів на покуті, схиливши бідолашну свою голову на груди) (Стор., І, 1957, 79); Вийшов і сам хазяїн. Здоровенний вусатий дідуган (Є. Кравч., Квіти.. Словник української мови в 11 томах