журавець

Журавець, -вця

м.

1) = журавель. Вх. Лем. 414.

2) раст. Hypericum perforatum L.

Значення в інших словниках

1. Журавець — Жура́вець іменник чоловічого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. журавець — -вця, ч., орн., зах. Журавель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. журавець — Журавель, журавлюка, (вона) журавлиця, журавка, журавочка, (воно) журавленя, журавленятко, (малий) журавлик, журавчик, журавличок  Словник чужослів Павло Штепа
4. журавець — ЖУРАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Те саме, що гера́нь. У народній медицині Центральної Азії відвар кореня журавця рекомендують при проносах, шлунково-кишкових і грудних болях, кровохарканні, різних кровотечах (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. журавець — див. герань  Універсальний словник-енциклопедія