заблимати

Заблимати, -маю, -єш

гл.

1) Замерцать, тускло засвѣтить.

2) Заморгать. Заблимала очима.

Значення в інших словниках

1. заблимати — забли́мати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заблимати — -аю, -аєш, док. Почати блимати (у 1, 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заблимати — ЗАБЛИ́МАТИ, аю, аєш, док. Почати блимати (у 1, 2 знач.). Хвилина — і стану я жертвою моря.. Немає рятунку… не буде… хоч зоря Заблимала вже вдалині! (Граб., І, 1959, 58); Пізніш за всіх заблимав огник у крайній од ярів хаті (Вас., І, 1959, 300).  Словник української мови в 11 томах