заблимати

ЗАБЛИ́МАТИ, аю, аєш, док. Почати блимати (у 1, 2 знач.).

Хвилина — і стану я жертвою моря.. Немає рятунку… не буде… хоч зоря Заблимала вже вдалині! (Граб., І, 1959, 58);

Пізніш за всіх заблимав огник у крайній од ярів хаті (Вас., І, 1959, 300).

Забли́мати очи́ма — почати моргати від подиву, розгубленості і т. ін.; закліпати.

Кочубей заблимав очима, наче вкусив терпкої кислиці (Донч., III, 1956, 8).

Значення в інших словниках

1. заблимати — забли́мати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заблимати — -аю, -аєш, док. Почати блимати (у 1, 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заблимати — Заблимати, -маю, -єш гл. 1) Замерцать, тускло засвѣтить. 2) Заморгать. Заблимала очима.  Словник української мови Грінченка