забуяти

Забуя́ти, -я́ю, -єш

гл. Роскошно разростись, вырости; во множествѣ появиться. Як поле в них буяє бодяками, так забуяли серед Царяграда невольницькі базарі козаками. К. МБ. XI. 52. Густо забуяв наш нарід на руїні. К. Дз. 16.

Значення в інших словниках

1. забуяти — забуя́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. забуяти — -яє, док. Почати буяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. забуяти — ЗАБУЯ́ТИ, я́є, док. Почати буяти. Піднялася ярина. Вилізла з землі картопля. Зазеленіло все. Забуяло (Збан., Єдина, 1959, 19); Після дощу стало тихо, а потім забуяло життя — свистять, цвірінькають, стрибаючи по деревах, птахи, літають метелики...  Словник української мови в 11 томах