заварювати

Заварювати, -рюю, -єш

сов. в. завари́ти, -рю́, -риш, гл.

1) Заваривать, заварить. Варвара заварить, а Сава засолить. Ном. № 507.

2) Печь, запечь (о боли). Що це, сестро, да й за пиво, поло серця заварила. Чуб. V. 432.

3) — соняшниці. Ставить, поставить сухія банки при боляхъ живота. Вона й язичок підняти, і соняшниці заварити, ось така то вона. Кв. Драм. 57).

Значення в інших словниках

1. заварювати — зава́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заварювати — -юю, -юєш, недок., заварити, -арю, -ариш, док., перех. 1》 Заливати що-небудь окропом для утворення настою. || Заливати окропом, готуючи що-небудь. || рідко. Починати варити. 2》 перен. Затівати що-небудь (зазвичай неприємну, складну, заплутану справу).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заварювати — Зава́рювати, -рюю, -рюєш, -рює  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. заварювати — ЗАВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАВАРИ́ТИ, арю́, а́риш, док., перех. 1. Заливати що-небудь окропом для утворення настою. Вона кинулась чай заварювати, стакани мити (Мирний, III, 1954, 277); Ївга тим часом поставила на вогонь чайник і, коли він закипів...  Словник української мови в 11 томах