завгорювати
Завго́рювати, -рюю, -єш
сов. в. завго́рити, -рю, -риш, гл.
1) Причинять, причинить горе, непріятность. Та хоч бий себе, хоч ріж, — сим нікому не завгориш. Харьк.
3) Переносн. запрещать, запретить. Нехай брешуть: людім не завгориш. Харьк.
Словник української мови Грінченка