Словник синонімів української мови

завгорювати

ШКО́ДИТИ чому (бути шкідливим перев. для здоров'я людей, тварин, росту рослин), ЗАШКО́ДЖУВАТИ рідше, ВА́ДИТИ, ПІДРИВА́ТИ що, ПІДКО́ШУВАТИ що, ПІДСІКА́ТИ що, ПІДТИНА́ТИ що, ПІДТО́ЧУВАТИ що, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) що, розм., ЗАВГО́РЮВАТИ діал.; ША́РПАТИ (із сл. душа, мозок, нерви, серце і т. ін. — розладнувати нервову систему людини). — Док.: зашко́дити, зава́дити, підірва́ти, підкоси́ти, підсікти́, підітну́ти, підтя́ти, підточи́ти, підрі́зати, завго́рити, поша́рпати. Пиріг животові не шкодить (прислів'я); — Ах, отче! Покиньте сю розмову, прошу вас! Вона вас бентежить, може зашкодити вашому здоров'ю! (І. Франко); Мені тепер залізниця вадить таки просто своїм димом, задухою, протягами серед спеки, тіснотою, неспанням (Леся Українка); Прикрощі підривали здоров'я, але не згасили Довженкової віри (з журналу); Підкошувала мене нова журба і тривога: я не знала, що з Миколою (Ірина Вільде); Рання хвороба очей, нужда, голод, переслідування з боку царських чиновників — ось що їло талант його, ось що його підсікало! (П. Тичина); Мучила її безсонність, і гарячка до крайності підтинала її сили (О. Кобилянська); Йому жагуче хотілося жити, але хвороба безжально підточувала старечий організм (А. Шиян); Думки, як черва, ворушаться в голові, точать її хворе серце, підрізують її немощну силу (Панас Мирний); Але що зараз у жінки з серцем, що його шарпає, як пазурами — в кров? (А. Головко).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. завгорювати — завго́рювати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
  2. завгорювати — див. кривдити  Словник синонімів Вусика
  3. завгорювати — -юю, -юєш, недок., завгорити, -рю, -риш, док., діал. Зашкоджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. завгорювати — ЗАВГО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАВГО́РИТИ, рю, риш, док., діал. Зашкоджувати. Нехай в олійниці олійник тараном Макухам завдає якмога гіршу муку, Так не завгорить їм, а здавить в каменюку (Г.-Арт., Байки..  Словник української мови в 11 томах
  5. завгорювати — Завго́рювати, -рюю, -єш сов. в. завго́рити, -рю, -риш, гл. 1) Причинять, причинить горе, непріятность. Та хоч бий себе, хоч ріж, — сим нікому не завгориш. Харьк. 3) Переносн. запрещать, запретить. Нехай брешуть: людім не завгориш. Харьк.  Словник української мови Грінченка