завгорювати
ЗАВГО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАВГО́РИТИ, рю, риш, док., діал. Зашкоджувати.
Нехай в олійниці олійник тараном Макухам завдає якмога гіршу муку, Так не завгорить їм, а здавить в каменюку (Г.-Арт., Байки.., 1958, 45);
— Вбирайся та ходім на свої заручини, бо втратиш дівчину. Що б мені завгоріло й справді сьогодні посватать твою Степаниду? (Н.-Лев., І, 1956, 371)
Словник української мови (СУМ-11)