завівати
Завіва́ти, -ва́ю, -єш
сов. в. завіяти, -вію, -єш, гл.
1) Вѣять, повѣять. Холодом завіє. Туди (в труну) й вітер не завіє і сонечко не загріє. Мил. 183.
2) Заносить, занести, завѣять. Снігом дорогу завіяло. Ой зірву я листочок та закрию слідочок, щоб не завіяв, щоб не засипав буйний вітерочок. н. п.
Словник української мови Грінченка