завівати

завіва́ти

-ає, недок., завіяти, -іє, док.

1》 тільки недок., неперех. Злегка віяти; повівати.

2》 неперех. Задувати, проникати куди-небудь.

|| безос.

3》 перех. Віючи, наносити, насипати чого-небудь у щось, кудись (про вітер).

|| Засипати, заносити кого-, що-небудь снігом, піском і т. ін.

|| безос.

4》 тільки док., неперех. Почати віяти (про вітер, завірюху і т. ін.).

|| безос.

Значення в інших словниках

1. завівати — завіва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. завівати — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше...  Словник синонімів української мови
3. завівати — ЗАВІВА́ТИ, а́є, недок., ЗАВІ́ЯТИ, і́є, док. 1. тільки недок., неперех. Злегка віяти; повівати. Вітер віє, завіває, З України не вертає (Рудан., Тв., 1956, 36); Словами промовляла [Ярославна]: — Вітре, — каже, — буйнеє вітрило!..  Словник української мови в 11 томах
4. завівати — Завіва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. завіяти, -вію, -єш, гл. 1) Вѣять, повѣять. Холодом завіє. Туди (в труну) й вітер не завіє і сонечко не загріє. Мил. 183. 2) Заносить, занести, завѣять. Снігом дорогу завіяло. Ой зірву я листочок та закрию слідочок, щоб не завіяв, щоб не засипав буйний вітерочок. н. п.  Словник української мови Грінченка