завівати —
ЗАВІВА́ТИ, а́є, недок., ЗАВІ́ЯТИ, і́є, док. 1. тільки недок., неперех. Злегка віяти; повівати. Вітер віє, завіває, З України не вертає (Рудан., Тв., 1956, 36); Словами промовляла [Ярославна]: — Вітре, — каже, — буйнеє вітрило!..
Словник української мови в 11 томах
завівати —
Завіва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. завіяти, -вію, -єш, гл. 1) Вѣять, повѣять. Холодом завіє. Туди (в труну) й вітер не завіє і сонечко не загріє. Мил. 183. 2) Заносить, занести, завѣять. Снігом дорогу завіяло. Ой зірву я листочок та закрию слідочок, щоб не завіяв, щоб не засипав буйний вітерочок. н. п.
Словник української мови Грінченка