замісити

Заміси́ти, -шу́, -сиш

гл. Замѣсить. Замісила яйцем борошно. Рудч. Ск. II. 2. Сватай, синку, і людей питай, чи діжу замісить. Мет. 238.

Значення в інших словниках

1. замісити — заміси́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. замісити — див. замішувати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. замісити — Не замісиш густо, як у кориті пусто. Тіста не замісиш, якщо нема з чого.  Приповідки або українсько-народня філософія
4. замісити — МІСИ́ТИ (розминати якусь густу в'язку масу, змішуючи, перемішуючи її), РОЗМІ́ШУВАТИ, ЗАМІ́ШУВАТИ (щось сипке з водою або якоюсь іншою рідиною); ПРОМІ́ШУВАТИ (до кінця, до готовності); ВИМІ́ШУВАТИ (про тісто, глину тощо .- готувати). — Док.  Словник синонімів української мови
5. замісити — Заміси́ти, див. замі́шувати  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. замісити — ЗАМІСИ́ТИ див. замі́шувати¹.  Словник української мови в 11 томах