застиглий

Застиглий, -а, -е

Застывшій. Застигле холодне повітря. Мир. Пов. І. 145.

Значення в інших словниках

1. застиглий — засти́глий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. застиглий — [застиглией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. застиглий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до застигнути, застигти I. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. застиглий — НЕРУХО́МИЙ (який не рухається, лишається в тому самому положенні), НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗРУ́ШНИЙ рідше, НЕДВИЖИ́МИЙ рідше, НЕДВИ́ЖНИЙ рідше, ЗАВМЕ́РЛИЙ підсил., ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., МЕ́РТВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
5. застиглий — ЗАСТИ́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до засти́гнути, засти́гти¹. Сходило сонце. По застиглих від нічної прохолоди горбах переливалися білим морем гірські тумани (Хотк.  Словник української мови в 11 томах