застиглий —
засти́глий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
застиглий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до застигнути, застигти I. || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
застиглий —
НЕРУХО́МИЙ (який не рухається, лишається в тому самому положенні), НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗРУ́ШНИЙ рідше, НЕДВИЖИ́МИЙ рідше, НЕДВИ́ЖНИЙ рідше, ЗАВМЕ́РЛИЙ підсил., ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., МЕ́РТВИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
застиглий —
ЗАСТИ́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до засти́гнути, засти́гти¹. Сходило сонце. По застиглих від нічної прохолоди горбах переливалися білим морем гірські тумани (Хотк.
Словник української мови в 11 томах
застиглий —
Застиглий, -а, -е Застывшій. Застигле холодне повітря. Мир. Пов. І. 145.
Словник української мови Грінченка