затинчивий

Зати́нчивий и зати́нчливий, -а, -е

Не поддающійся, неуступчивый, упрямый. О, яка ж бо ти затинчива! Почастуй же нас, коли сама не хочеш. О. 1862. II. 33. Ну, це й колода затинчлива, — як от дитина буває. Волч. у.

Значення в інших словниках

1. затинчивий — зати́нчивий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. затинчивий — див. упертий  Словник синонімів Вусика