звіркувати

Звіркува́ти, -ку́ю, -єш

гл. Быть звѣремъ. Кротом же лазе португалець, звіркує шведин вовком там. Котл. Ен. IV. 12.

Значення в інших словниках

1. звіркувати — звіркува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. звіркувати — ЗВІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Поводитися як звір. Звіркує шведин вовком там .. Побачите, що буде нам (І. Котляревський).  Словник української мови у 20 томах