звіркувати —
ЗВІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Поводитися як звір. Звіркує шведин вовком там .. Побачите, що буде нам (І. Котляревський).
Словник української мови у 20 томах
звіркувати —
Звіркува́ти, -ку́ю, -єш гл. Быть звѣремъ. Кротом же лазе португалець, звіркує шведин вовком там. Котл. Ен. IV. 12.
Словник української мови Грінченка