звіркувати

ЗВІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко.

Поводитися як звір.

Звіркує шведин вовком там .. Побачите, що буде нам (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. звіркувати — звіркува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. звіркувати — Звіркува́ти, -ку́ю, -єш гл. Быть звѣремъ. Кротом же лазе португалець, звіркує шведин вовком там. Котл. Ен. IV. 12.  Словник української мови Грінченка