1. Словник української мови у 20 томах

звіркувати

ЗВІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко.

Поводитися як звір.

Звіркує шведин вовком там .. Побачите, що буде нам (І. Котляревський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звіркувати — звіркува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звіркувати — Звіркува́ти, -ку́ю, -єш гл. Быть звѣремъ. Кротом же лазе португалець, звіркує шведин вовком там. Котл. Ен. IV. 12. Словник української мови Грінченка