звіркувати
Звіркува́ти, -ку́ю, -єш
гл. Быть звѣремъ. Кротом же лазе португалець, звіркує шведин вовком там. Котл. Ен. IV. 12.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звіркувати — звіркува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- звіркувати — ЗВІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Поводитися як звір. Звіркує шведин вовком там .. Побачите, що буде нам (І. Котляревський). Словник української мови у 20 томах