звірючка

Звірю́ка, -ки

ж. Большой звѣрь. Злодіїв обганяй та гавкай на звірюку. Г. Арт. (О. 1861. III. 84). Синє море, звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49. ум. звірючка. Рудч. Ск. І. 22.

Значення в інших словниках

1. звірючка — звірю́чка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звірючка — -и, ж. Зменш. до звірюка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звірючка — ЗВІРЮ́ЧКА, и, ж. Зменш. до звірю́ка 1. Улянка побачила, як з-під дубового листя обережно визирнула миша. Вона понюхала повітря, блиснули на мить дві намистинки її оченят, і звірючка сховалась (Донч., IV, 1957, 52); *Образно.  Словник української мови в 11 томах