звірючка

звірю́чка

-и, ж.

Зменш. до звірюка 1).

Значення в інших словниках

1. звірючка — звірю́чка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звірючка — ЗВІРЮ́ЧКА, и, ж. Зменш. до звірю́ка 1. Улянка побачила, як з-під дубового листя обережно визирнула миша. Вона понюхала повітря, блиснули на мить дві намистинки її оченят, і звірючка сховалась (Донч., IV, 1957, 52); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
3. звірючка — Звірю́ка, -ки ж. Большой звѣрь. Злодіїв обганяй та гавкай на звірюку. Г. Арт. (О. 1861. III. 84). Синє море, звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49. ум. звірючка. Рудч. Ск. І. 22.  Словник української мови Грінченка