звірючка

ЗВІРЮ́ЧКА, и, ж. Зменш. до звірю́ка 1.

Улянка побачила, як з-під дубового листя обережно визирнула миша. Вона понюхала повітря, блиснули на мить дві намистинки її оченят, і звірючка сховалась (Донч., IV, 1957, 52);

*Образно. І ця дівчина — та ж сама звірючка, вихована людьми… (Донч., III, 1956, 39).

Значення в інших словниках

1. звірючка — звірю́чка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звірючка — -и, ж. Зменш. до звірюка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звірючка — Звірю́ка, -ки ж. Большой звѣрь. Злодіїв обганяй та гавкай на звірюку. Г. Арт. (О. 1861. III. 84). Синє море, звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49. ум. звірючка. Рудч. Ск. І. 22.  Словник української мови Грінченка