звірюка

ЗВІРЮ́КА, ЗВІРЮ́ГА, и, ж.

1. розм. Те саме, що звір¹ 1.

— Ото, Рябку, шануйся. Добра своїх панів, як ока, стережи, ..Злодіїв одганяй та гавкай на звірюку (Г.-Арт., Байки.., 1958, 54);

Дід Маврикій сьорбав узвар і дав спійманому борсукові дуже прихильну оцінку: — Звірюга достойна. У-у, сала на ньому — куди там! (Донч., IV, 1957, 54);

*У порівн. Синє море звірюкою То стогне, то виє (Шевч., І, 1963, 66);

Хома тікав, мов загнаний звірюка (Довж., І, 1958, 94).

2. перен., лайл. Про надзвичайно жорстоку, люту людину.

[Орина:] Мамо, про Петра ніякої вістки немає? [Марія:] Немає, доню, немає. Бідна твоя голівонька, вб’є тебе тепер звірюка ота (Собко, П’єси, 1958, 35);

[Надійка:] Німкеня одна, хазяйка, що купила мене там на базарі, бризнула в очі сірчаною кислотою… [Ганна:] Звірюга… (Мороз, П’єси, 1959, 62).

Значення в інших словниках

1. звірюка — звірю́ка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звірюка — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
3. звірюка — звірюга, -и, ж. 1》 розм. Те саме, що звір I 1). 2》 перен., лайл.Про надзвичайно жорстоку, люту людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звірюка — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл.  Словник синонімів української мови
5. звірюка — Звірю́ка, -ки, -ці; -рю́ки, -рю́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)