звірюка

звірю́ка

звірюга, -и, ж.

1》 розм. Те саме, що звір I 1).

2》 перен., лайл.Про надзвичайно жорстоку, люту людину.

Значення в інших словниках

1. звірюка — звірю́ка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звірюка — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
3. звірюка — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл.  Словник синонімів української мови
4. звірюка — Звірю́ка, -ки, -ці; -рю́ки, -рю́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. звірюка — ЗВІРЮ́КА, ЗВІРЮ́ГА, и, ж. 1. розм. Те саме, що звір¹ 1. — Ото, Рябку, шануйся. Добра своїх панів, як ока, стережи, ..Злодіїв одганяй та гавкай на звірюку (Г.-Арт., Байки..  Словник української мови в 11 томах