звісно
Звісно
нар.
1) Извѣстно. Здавна звісно, що він добрий чоловік.
2) Извѣстное дѣло, конечно. Звісно, чужі люде: хоть і добрі, та не знатимуть. МВ. І. 13. На бе́седі, вже звісно, попились. Гліб. 43.
Словник української мови ГрінченкаЗвісно
нар.
1) Извѣстно. Здавна звісно, що він добрий чоловік.
2) Извѣстное дѣло, конечно. Звісно, чужі люде: хоть і добрі, та не знатимуть. МВ. І. 13. На бе́седі, вже звісно, попились. Гліб. 43.
Словник української мови Грінченка