звісно
ЗВІ́СНО, невідм., розм.
1. присудк. сл. Відомо про кого-, що-небудь.
[2-й парубок:] І куди ж то перш поведуть нас? Вам не звісно? [Олекса:] Ще не радились (Вас., III, 1960, 16);
Десь зник і Семен, ..кинув і жінку — не звісно, чи вдова, чи не вдова, а горюй сама на світі (Мик., II, 1957, 79).
2. вставн. сл. Уживається на підтвердження впевненості в чому-небудь.
Ну, та, звісно, на те й ходиться біля винограду, на те й працюється, щоб мати користь (Коцюб., І, 1955, 190);
Ти мене чекала на порозі, Щоб легенько, звісно, докорить… (Рильський, III, 1961, 269).
Словник української мови (СУМ-11)