зично

Зи́чно

нар. Громко, звучно. Громада зично загула. Шевч. 558.

Значення в інших словниках

1. зично — зи́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. зично — Присл. до зичний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зично — ЗИ́ЧНО. Присл. до зи́чний. — Тепер скажіте, християни, Хто отруїв його!.. — Пані! Пані! — Громада зично загула (Шевч., II, 1963, 248); Нам треба голосу Тараса. Зично щоб прозвучать про наш могутній день (Тич.  Словник української мови в 11 томах